З досвіду роботи

   Сьогодення все наполегливіше вимагає пошуку таких форм та методів навчання, впровадження яких сприяло б активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищувало ефективність набуття учнями нових знань, розвивало творчу активність, а також навички колективно злагоджених дій. Активізації навчальної діяльності вчителі досягають різними способами. Одні спрямовують свою увагу на ігрові методики, інші використовують проектні методи, багатьом імпонують інтерактивні методи навчання.

   Чому постала потреба в пошуку нових методів навчання?

   Традиційні методи навчання ( лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація і відтворювальне опитування учнів ) роблять учнів пасивними слухачами і глядачами, які отримують готову інформацію. Це позбавляє їх можливості спілкуватись між собою, виконувати творчі завдання. Якщо такий підхід здійснювати постійно, то матимемо негативні наслідки: нездатність учнів до аналізу і самостійного мислення та неспроможність приймати незалежні рішення. Діти не будуть мислити самостійно, звикнуть до того, що все дається в готовому вигляді. А завдання сучасної школи, загалом вчителя початкових класів: формувати школяра не як пасивного споживача певного обсягу раз і назавжди даної інформації (яка чимдалі частіше застаріває майже одночасно з виходом підручників у світ), а як особистість, здатну самостійно її здобувати, поновлювати, коригувати та інтерпретувати протягом усього свого життя.

   Крім того, сучасні школярі втратили мотивацію до навчання. Підвищити мотивацію до навчання покликані саме сучасні інноваційні технології. А підвищити мотивацію до навчання можна лише тоді, коли посилатися на справжні потреби тих, хто навчається, на бажання тих, хто навчає, і створити умови для забезпечення потреб і тих, і тих.

   Звичайно, щоб цього досягти, треба багато працювати над собою, прагнути до творчості, не боятися нововведень.

   Тому в практиці своєї роботи як вчителя початкових класів все частіше звертаюсь до запровадження таких інноваційних технологій як інтерактивні, які мають свої цілі і завдання. (Додаток А)

   Відмінність інтерактивних методів як традиційних полягає в самостійному здобуванні учнями знань, де вчитель виступає як помічник, що спрямовує та узгоджує навчальні завдання, віддаючи ініціативу учневі. Роль вчителя визначається не в безпосередній передачі знань, умінь і навичок, а в організації відповідного освітньо - виховного середовища, у якому учень навчається, спираючись на особистісний потенціал. П.П. Блонський говорив: «Вчитель – лише співробітник, помічник і керівник дитини у власній праці дитини». Але щоб керувати діями дитини, потрібно вміти це робити. Тому інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також багато часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починати треба з поступового використання цих технологій, адже ні учні, ні сам вчитель ще до них остаточно не звикли. На мою думку, краще старанно підготувати кілька занять у навчальному році, ніж часто проводити нашвидкоруч, краще поєднати нову технологію з традиційними, щоб і самому переконатись і учневі показати переваги і доцільність інтерактивного навчання.

   Передусім звернемось до термінології. Слово «інтерактив» англійського походження (від «interact», у якому «inter» означає «взаємний», «act» - «діяти». Українською мовою їх значення можна витлумачити так: спосіб вести бесіду, діалог з чим-небудь (книжка, комп’ютер) або ким-небудь (учень, учитель). Таке тлумачення дає змогу говорити про інтерактивне навчання як діалогічне, що забезпечує в середній школі взаємодію педагога  та учня. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузеєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі. Трохи згодом до ідеї інтерактивного навчання впритул підійшли й намагалися реалізувати окремі його елементи В.Сухомлинський, Ш.Амонашвілі, В.Шаталов, Є.Ільїн та інші.

      Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.(Додаток Б)

   Інтерактивні технології передбачають дві форми організації навчальної діяльності: фронтальну, кооперативну. Кожна з цих форм має свої особливості, на які потрібно зважити, визнаючи способи організації засвоєння учнями знань.(Додаток В)

   Для того, щоб розділити дітей на групи відомо багато способів. (Додаток Д) Оптимальний склад групи-не більше ніж 4-6 осіб. Тут же складаються або згадуються правила роботи в групах. (Додаток Е)

   Інтерактивна робота має свої принципи:

·        одночасна взаємодія (усі учні працюють в один і той самий час);

·        однакова участь ( для виконання завдання кожному учневі надано однаковий час);

·        позитивна взаємодія ( група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);

·        індивідуальна відповідальність ( під час роботи у групі у кожного учня – своє завдання).

   О. Пометун та Л.Пироженко інтерактивні технології розподіляють на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

-технології  кооперативного навчання;

-  технології колективно-групового навчання;

- технології ситуативного моделювання,

- технології опрацювання дискусійних питань. (Додаток Ж)                    

    Інтерактивні технології навчання привели до зміни структури типового для початкової школи комбінованого уроку. Його структура складається з таких етапів: мотивація, оголошення, представлення теми та очікуваних результатів навчання, надання необхідної інформації, інтерактивні вправи, підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку.(Додаток К)

      Метою етапу мотивації є фокусування уваги учнів на проблемі, намагання викликати інтерес до обговорення теми, психологічна підготовка учнів до її сприйняття, налаштування їх на розв’язання певних проблем. З цією метою використовуються такі прийоми, що створюють проблемні ситуації: коротку вступну розповідь, бесіду, нескладну інтерактивну технологію: «Вилучи зайве», «Роз’єднай слова», «Мозковий штурм». Наприклад, див. (Додаток Л).

   На етапі оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів – забезпечення розуміння учнями їхньої діяльності, того, чого вони повинні досягти на уроці й чого від них чекає вчитель. Очікувані навчальні результати, які заздалегідь записані на дошці, оголошує один із учнів. Дітям також нагадується, що наприкінці уроку буде здійснена перевірка того, наскільки вони досягли таких результатів.

   Щоб оголосити тему уроку, використовують такі прийоми: «Дешифрувальник», «Мікрофон», «Морський бій». (Додаток М)

   Мета етапу надання необхідної інформації (актуалізація знань) – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Інформація може бути представлена у вигляді міні-лекції, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, у вигляді унаочнення. Використовують такі інтерактивні методи:

«Мозкова атака – карусель», «Асоціативний кущ», «Кубування». (Додаток Н)

   Усвідомлення - етап уроку, протягом якого учні здійснюють пошукову діяльність і в результаті усвідомлюють нові знання. Поєднують нове з тим, що вже знайоме, і таким чином розширюють одержані знання. Використовують такі інтерактивні технології: «Ажурна пилка», «Прес», «Навчаючи – вчуся». (Додаток П)

   Рефлексія – фаза уроку, протягом якої учні роблять огляд ідей, що були відкриті ними, значення яких вони усвідомили; учні запитують, сперечаються, змінюють та розширюють одержані знання. Підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Підсумковий етап уроку містить такі підетапи:

·        установлення фактів (що сталося?);

·        аналіз причин (чому сталося?);

·        планування дій (що нам робити далі?).

   При цьому використовують такі вправи: «Незакінчене речення», «Інтерв’ю», «Авторське крісло». (Додаток Р)

    Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище , в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, формувати критичне мислення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.(Додаток С)

      Інтерактивні методи дозволяють учителю:

-підвищити навчальну мотивацію;

-підвищити рівень самоорганізації учнів, рівень сформованості самоосвітньої компетентності;

-розвивати критичне та логічне мислення, творчі здібності, навички проектної діяльності.

   Спостерігаючи за результатами впровадження інтерактивних технологій у навчальний процес, я прийшла до висновку, що рівень сформованості предметних компетенцій учнів значно зростає. У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність шляхом оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оціночними уміннями і навичками, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності.

                                    Додатки до опису досвіду роботи

                                                                                                      Додаток А

                            Інтерактивне навчання

Фронтальна форма організації                       Кооперативна форма організації

навчальної діяльності учнів                         навчальної діяльності учнів

Фронтальна робота передбачає                 В кооперативній формі організа-

навчання однією людиною                         ції навчальної діяльності учнів

(здебільшого вчителем) групи                    провідну роль відіграє спілкуван-

учнів. За такої форми навчаль-                  ня і взаємодія учнів. Продуктив-

ної діяльності кількість слухачів                ною кооперативна робота може

завжди переважає кількість тих,                 бути лише тоді, коли склад груп

хто говорить. Усі учні в певний                  постійно змінюється і учень що-

момент працюють разом чи                        раз спілкується з іншими одно-

індивідуально над одним зав-                     класниками.

данням з подальшим контролем                    Ознаки кооперативного навчання:

результатів.                                                  -наявність спільної мети для всіх

                                                                      членів групи;

                                                                      -розподіл праці, функцій і обо-

                                                                      в’язків;

                                                                      -співпраця і товариська взаємо-

                                                                      допомога;

                      

                                                                                                                Додаток Б

                    Способи розділення дітей на групи

   -Нумерація: запропонуйте дітям  перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп ви хочете утворити.                                          

   - Групування за ярликами: учні отримують заздалегідь підготовлені картки, де записані: пори року, ноти, набори букв алфавіту, цифри. Учням пропонується знайти товариша з таким ярликом.                                    

    - роздати дітям частинки якихось намальованих предметів: квіток, тваринок, іграшок, в залежності від теми уроку. Діти групуються, складаючи єдине ціле

                                                                                                             Додаток В

Правила роботи у групі

1.  Ми робимо спільну справу.  Це потрібно пам'ятати.
2 . Потрібно вміти вислухати інших .
3 . Якщо вважаєш, що хтось помиляється, потрібно ввічливо сказати про це. Не потрібно кричати і перебивати, тим більше ображати інших .
4 . Свою думку потрібно висловлювати чітко. Якщо хтось не згоден з тобою , вислухай чужу думку, і тільки потім можна відстоювати свою точку зору.
5 . Якщо ти помилявся, не переймайся. Кожен може помилитися.
6 . Не смійся над чужими помилками. Сам можеш опинитися в такому становищі.
7 . Важливо – розподілити обов'язки .
8 . Необхідно створити доброзичливу  атмосферу в групі, це допоможе досягти кращих результатів.
9 . Повинна бути чітка мета. Якщо її немає, то учасники групи можуть не зрозуміти свої безпосередні обов'язки, їх важливість і пряму залежність від основного завдання, що може викликати плутанину, неоднозначність, іноді халатність.
10 . Всі члени групи повинні виявляти готовність вчитися один у одного в процесі роботи.
11 . Також необхідні заохочення, адже взаємовиручка одне з найбільших переваг роботи в команді.

                                                                                                   Додаток  Л

   1.Вправа «Вилучи зайве».

·        Доберіть девіз уроку;

·        Вставте в слова девізу уроку зайві слова;

·        Запишіть на дошці деформований девіз;

·        Запропонуйте учням вилучити зайві слова й прочитати девіз уроку.

Наприклад, Дотрибре тап’ятьм жидвати, додине вмічотириють друсімжити.

(Добре там жити, де вміють дружити.)

   2.Вправа «Роз’єднай слова»

Доберіть девіз уроку або назву теми уроку, запишіть усі слова разом. Учні повинні роз’єднати слова і прочитати девіз або тему уроку.

   Наприклад, Мудримніхтоневодився,анавчився. (Мудрим ніхто не вродився, а навчився.) Головнічлениречення. (Головні члени речення.)

   Для активізації роботи і зацікавленості учнів також використовуються такі методи: «мозковий штурм», «мікрофон», «побудова асоціативного куща», гру «Так-ні», «Голосування ногами».

   3.Вправа «мозковий штурм». Під час мозкового штурму учні можуть висловлювати будь-які думки з приводу запропонованої теми. Учитель занотовує усі без винятку висловлювання учнів, навіть найабсурдніші. Жодна ідея не може бути поганою. Даний прийом активізує роботу дітей; допомагає їм розкритися; співставити безліч різноманітних думок і віднайти багато нового, цікавого. У безперервному пошуку народжується істина; нові думки породжують нові відкриття…

                                                                                    Додаток М

                                                                                                                              

   1.Вправа «Дешифрувальник».

   Визначте ключове слово теми уроку і зашифруйте його за допомогою цифр. Дайте завдання учням його розшифрувати й оголосити тему уроку.

   Наприклад: 947641645 («Числівник»).

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
АБВ	ГГД	ЕЄЖ	ЗИІ	ЇЙК	ЛМН	ОПРС	ТУФХ	ЦЧШЩ	ЬЮЯ

   2.Вправа «Морський бій».

   Визначте ключове слово теми уроку і зашифруйте його за допомогою цифр і букв. Дайте завдання учням розшифрувати й оголосити тему уроку.

   Наприклад: А-9, Є-2, А-10, Б-5, Ж-2, Б-6, Ж-3, Є-3, Б-3. (Займенник).

	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
А	І	А	Б	В	Г	Д	В	Ж	З	Й
Б	Ї	Й	К	Л	М	Н	О	П	С	И
В	С	Т	У	Ф	Х	Ц	Ч	Ш	Щ	Ь
Г	Ю	Я	Й	Ц	У	К	Е	Н	Г	Ш
Д	Щ	З	Х	Ї	Р	Ф	І	В	А	А
Е	П	Р	О	Л	Д	Ж	Є	Я	Ч	С
Є	М	А	И	Т	Ь	Б	Ю	Й	Ц	У
Ж	К	Е	Н	Г	Ш	Щ	З	Х	И	Ї
З	Ф	І	В	А	Н	П	Р	О	Л	Д
И	Є	Я	Ч	С	М	И	Т	Б	Б	Ю

                                                                                   

   3.Вправа «Мікрофон».

   Поставте учням запитання і запропонуйте учням будь-який предмет, який буде виконувати роль мікрофона. Надавайте слово тільки тому, хто отримує «мікрофон». Дайте вказівку, щоб учні говорили лаконічно і швидко. Відповіді не коментуються і не оцінюються.

   Наприклад: урок читання у 4 класі за темою «Літературні казки».

   

                                                                                                       Додаток Н

  1.Вправа «Мозкова атака-карусель».

  Виберіть тему, яку можна розбити на підтеми. Учнів об’єднайте в групи. Роздайте кожній групі по таблиці, які передаються по колу, доки кожна група не дасть відповіді на всі запитання. Кожна група завершує свій рух на таблиці, з якої почала. Проаналізуйте таблиці.

   2.Вправа «Асоціативний кущ».

   Напишіть центральне слово або фразу посередині аркуша, дошки. Учні записують слова та фрази, які спадають на думку з обраної теми. Коли всі ідеї записані, починайте встановлювати там, де це можливо зв’язки між поняттями.

   3.Вправа «Кубування».

   Напишіть на кожному боці кубика одну з таких вказівок: опишіть це, порівняйте це, встановіть асоціації, проаналізуйте це, знайдіть застосування цьому, запропонуйте аргументи за або проти цього. Пропонуйте учням висловити думки на запропоновану тему.

                                                                                                     Додаток П

1. Вправа «Ажурна пилка».

   Діти об’єднуються в групи. Кожна «домашня» група отримує завдання, вивчає та обговорює свій матеріал. Потім дітей об’єднують в «експертні» групи, в яких учні є експертами з тієї теми, що вивчалась у «домашній» групі. Кожний учень по черзі за визначений чає має донести інформацію до членів інших груп та сприйняти нову інформацію від представників інших груп. Діти повертаються до «домашніх» груп, де діляться інформацією, яку отримали від членів інших груп.

   2. Вправа «Прес».

   Роздайте учням пам’ ятки, у яких зазначено чотири етапи методу «Прес»:

- Позиція: «Я вважаю, що...»;

- Обгрунтування: «...тому що...»;

-   Приклад: «...наприклад:...»;

- Висновки: «Отже (тому), я вважаю ...».

Діти висловлюють думку, пояснюють на чому грунтуються докази;

наводять приклади на підтримку своєї позиції і узагальнюють свої думки.

3.Вправа «Навчаючи - вчуся».

    Об’єднайте дітей у групи, роздайте кожному по одній картці з фактами, що стосуються теми уроку. Учні читають інформацію на картці і потім знайомлять з нею інших членів групи. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїми фактами і самому отримати інформацію від іншого учня.

                                                                                                        Додаток Р

1. Вправа. «Незакінчене речення».

    Визначте тему, з якої учні будуть висловлюватись у колі ідей. Використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчені речення і пропонує учням, висловлюючись, закінчити їх. Наприклад:

-  Сьогодні урок навчив мене ...

-  Це рішення я прийняв тому, що ...

-  Прочитане оповідання спонукало мене до ...

-  Найцікавішим завданням на сьогоднішньому

уроці було ...

2. Вправа «Інтерв’ю».

   Об’єднайте дітей в пари і розподіліть ролі: кореспондент і респондент. Кореспондент складає три питання щодо теми уроку, а респондент  відповідає на них. Потім учні обмінюються ролями.

3. Вправа «Авторське крісло».

   Підсумовуючи прочитаний текст,попросіть дітей написати протягом трьох хвилин те, що спадає їм на думку про прочитаний твір. Отримавши відгуки на власні думки, учні мають широкі можливості для їх обговорення.