Виховні години

     

Виховний захід на тему:

«Рідний край, де ми живемо-

Україною зовемо!»

                 

Тема: «Рідний край, де ми живемо-Україною зовемо!»

Мета: поглибити знання учнів про Україну; прищеплювати глибокі почуття любові до рідного краю; виховувати почуття національної свідомості, гідності,  патріотизму, бажання стати завжди на її захист.

Обладнання: на сцені напис великими літерами ««Рідний край, де ми живемо-Україною зовемо!»; над надписом державні символи України; вишиті рушники; рослини-обереги ; малюнки; портрети Т.Г. Шевченка,

І. Франка, Л. Українки; плакат «Україно моя, Україно, я для тебе у світі живу», карта України, таблиці до ігор «Павутинка», «Лабіринт».

Девіз заняття: « Усі ми-це наша родина, це наша сім’я, це наша Україна».

                                                                   Батьківщино, земле рідна,

                                                                                 Земле сонячна і хлібна,

                                                                                 Ти на вік у нас одна.  

                                                                                Ти, як мати найрідніша,

                                                                                Ти з дитинства наймиліша,

                                                                                Ти і взимку найтепліша-

                                                                                Наша отча сторона.

                                                   Хід заняття

  І. Організаційний момент

         Треба всім нам привітатись:

           - Добрий день!

           Дружно, весело сказати:

           -Добрий день!

          Я вітаюсь з усіма.

          Вчусь у школі не дарма.

ІІ. Повідомлення теми і мети завдання.

-Послухайте вірш Миколи Чернявського:

                      У всіх людей одна святиня.

                      Куди не глянь, де не спитай.

                      Рідніша їм одна пустиня,

                      Аніж земний в пустині рай.

                      Їм красить все їх рідний край.

                      Нема без кореня рослини,

                      А нас, людей, без Батьківщини.

З перших букв кожного рядка складемо слово. Так, сьогодні ми з вами поговоримо про наш рідний край, про нашу славну Україну. Ви дізнаєтесь більше про нашу країну, її символи, кордони, міста, про життя видатних людей, про рослинні символи українців. Підготуватися до нашого заняття мені допомогли учні нашого класу, які розподілилися на групи: «Краєзнавці», «Актори», «Дослідники», «Поети», «Патріоти», «Всезнайки».

ІІІ. . Основна частина заняття 

1.    Слово вчителя

-       Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище,- маленька Батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

… Буває, часом сліпну від краси.

     Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

     Оці степи, це небо, ці ліси,

     Усе так гарно, чисто, незрадливо,

     Усе як є – дорога, явори,

     Усе моє, все зветься Україна.

                                                           Л.Костенко

2. Складання « павутинки» до слова Україна. (Додаток А)

                                                моря

                        квіти                                            ріки

            сусіди                        Україна                        села

                                      

                 дерева                                             міста

                                             гори

3.Виступ групи «Краєзнавці».

Група «Краєзнавці».

                                   Наша земля (легенда)

    Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулись пізніше, але землі їм уже не дісталося. От вони й прийшли до Бога, а він у цей час молився, і вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати. По якійсь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні, - відповіли наші предки, - там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці.» «Ну, тоді я вам дам землю ту, що залишилась для раю, там усе є : річки, озера, ліси, пустелі. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні – то ворога.» Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну свою назвали Україною.

Походження назви «України»

       а) За академіком В.Русанівським назва Україна походить від слова «край», «країна», що означає «рідна земля», або «земля, заселена своїм народом».

       б) За гіпотезою історика А.Великанова, слово «Україна» з давньоіндійської означає «земляний пагорб», який охороняється сторожовими курганами. Давні мандрівники одразу помічали характерну особливість нашої землі, густо забудовану оборонними валами та курганами. Ще й нині вздовж Дніпра на кілька тисяч тягнуться знамениті Змієві вали.

       в) За В. Скляренком слово «Україна» є близьким за значенням до слова «украяти» (відкраяти, відрізати, відділити), «тобто відділений шматок землі».

4. Бесіда «Що для кожного з вас Україна?»

  ( Україна – це рідний дім, рідне село, мелодійна, ніжна мова, вишиванки, верба і калина…).

-В кожної людини є своя маленька батьківщина – це її домівка, вулиця, село, що є частиною великої Батьківщини.

Яке місце на нашій планеті вважається найкращим?

Але чому ж так ніжно тріпоче серце при згадці про старе дерево чи скромні квіточки, що ростуть біля батьківського порогу? Мабуть тому, що серце приростає саме до рідної землі, яка випестила тебе і яку ти зігрів своїми руками. І так буває завжди – любов до великого і безмежного починається з любові до малого. Рідний куточок землі стає для людини найкрасивішим та наймилішим.І ось наша група «Актори» покажуть інсценізацію.

5.Виступ групи «Актори».                                                                                                          

    Інсценізація

Вчитель: - Засперечались одного разу діти, яка стежка найкраща?

Діти:  1. – До магазину, - там є цукерки.

           2. – Ні, до школи, - там є діти.

           3. – Ні, до річки, - там можна купатись.

           4. – Ні, в садок, - там повно яблук та груш.

           5. – Ні, у поле, - там простір широкий.

Але тут увійшла мама. Діти запитують її: (хором)

             -«Яка стежка найкраща?»

Вчитель: Мама подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла:

Мати: -   Додому, діти! До рідного дому! 

             -Ми часто чуємо словосполучення «рідна земля», «рідний край». Що означають вони? Послухаємо вірші групи «Поетів»

6.Виступ групи «Поети»

Поле широке, небо високе

В променях сонця сія.

Верби. Калина… В даль пісня лине –

То Україна моя.

Є у всіх одна країна,

Найрідніша нам усім.

То прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

Моя Україно, тебе я кохаю –

Тут дім мій, тут друзі живуть.

Тут мовою рідною пісня лунає

І мальви по селах цвітуть.

Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна,

Ти, як мати, найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Наша отча сторона.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

І ріки-потоки, мов струни течуть.

Одна Батьківщина, і більш не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

7. Бесіда «Наша Батьківщина - рідна Україна». « Мікрофон».

-          Так , дійсно, наша країна- це наш дім. Україна – велика і заможна країна. Де багато великих міст, селищ та сіл (25 областей).

Україна розташована в центрі Європи, її сусіди –Білорусь, Росія, Туреччина, Молдова,Румунія, Угорщина, Словакія, Польща.

-          Які міста України ви знаєте, які області?

-          В якому регіоні ми живемо?

-          В якій області?

-          В якому місті?

-          Яке головне місто нашої країни?

 Столиця нашої Батьківщини – це місто Київ.

 8. Гра «Де хто живе?»

-Діти, пограємо з вами в гру «Де хто живе?»

У Києві – кияни,

У Харкові – харків’яни,

У Донецьку – донеччани,

У Криму – кримчани,

В Одесі – одесити,

В Ужгороді – ужгородці,

У Львові – львів’яни,

У Полтаві – полтавчани,

У Сумах – сумчани.

9. Гра «Подорож по містах України» 

       Використовуючи карту, розробіть маршрут подорожі. Спочатку відвідай односкладові міста, потім – двоскладові і так далі.

Наприклад:                                   Керч;

         Су-ми, Хо-рол, У-мань;

   О-ча-ків, О-де-са;   

Ше-пе-тів-ка і т.д

10. Гра «Міста України»

       Перший учень називає будь-яке місто України, другий-назву міста на ту букву, на яку закінчилось попереднє слово і так далі.

Наприклад: Київ – Вінниця – Ялта – і т.д

11. Буквений лабіринт   

       - Знайдіть назви найбільших міст України. Із букв, що залишилися утворіть слово. (Додаток Б)         

12. Виступ групи «Патріоти»

Учениця: Подивишся уважно на свій герб –

Ти в ньому прочитаєш слово «Воля»,

Важливіших нема з усіх людських потреб,

Як воля й гарна людська доля!

Учень: Герб український, символ України –

Немає в ньому ні початку, ні кінця.

Пройшов випробування він і нині

Є символом моєї Батьківщини.

Учениця: Жовто-блакитний прапор угорі –

Це також символ нашої Вітчизни.

Які чудові світлі кольори!

Діставсь цей прапор нам від сивої дідизни.

Що колір жовтий – сонця і ниви золотої…

Нива дає нам хліб святий.

Дає нам всім життя,

Як і гаряче сонце, що її зростило.

Учень: Слова палкі, мелодія врочиста.

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйона голосів.

Це наша клятва, заповідь священна –

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Учениця: Ще не вмерла Україна,

І не вмре повіки –

Її гори, її доли,

І ліси, і ріки!

Звучить Гімн наш український

І любо серденьку.

Україно, рідна моя,

Моя люба ненько.

Звучить Гімн України. Муз. М.Вербицького, сл. П.Чубинського

13. Гронування  «Кольори прапора»:

Синій – вода, небо, волошки, незабудки …

Жовтий – сонце, лан пшениці, зерно, соняшник …

14. . Виступ групи «Дослідники»

Група «Дослідники» . Розповiдь про видатних людей України, які прославили нашу країну на весь свiт. 

1). Григорій Савич Сковорода, Тарас Григорович Шевченко, Леся Українка, Іван Якович Франко – видатні українські письменники, поети. (Додаток В)

 2). Микола Віталійович Лисенко, Сергій Сергійович Прокоф’єв – видатні композитори.

Микола Михайлович Амосов – лікар, хірург.

 3). Сергій Павлович Корольов – конструктор, творець ракет, супутників.

Клавдія Іванівна Шульженко – співачка.

 4). Сергій Назарович Бубка – спортсмен, легкоатлет. Майстер спорту (стрибок з шестом 6м15см) . Лілія Подкопаєва  - гімнастка, чемпіон олімпійських ігор. Андрій Шевченко-футболіст.

15 . Виступ групи «Всезнайки».

-Ця група розповість нам про рослини-символи, користуючись нашим проектом «Рослинні символи українців» ( Додаток Д)

До рослинних символів відноситься верба, дуб, тополя, калина, мальва, барвінок, чорнобривці, любисток тощо. З рослин дівчата плели віночки, і кожна квітка в них щось символізувала.

Деревій – нескореність,

Ромашка – доброту і ніжність,

Калина – красу та дівочу вроду,

Барвінок – життя,

Любисток – людська відданість,

Чорнобривці – вроду,

Безсмертник – довголіття,

Незабудка – пам’ять,

Ружа – любов.

ІV.Підсумок заняття.Рефлексія.                                                                                                     1.Вікторина «Моя Україна»                                                                                                      

- Хто є авторами слів і музики Державного Гімну України?

- Що означають кольори в українському прапорі?

- Яка найбільша річка України?

- Які моря омивають кордони нашої держави?

- Назвіть гори на території України.                                                                                                       2.Розсипанка

Х*Ч  М*Л*Й  Я,  Н*В*Л*К*Й,

З*Т*  Д*БР*  ЗН*Ю,

Щ*  КР*Й  Р*Д*Н*Й  -  УК*А*Н*,

Я  Ї*  К*Х*Ю.

-Любіть свій край,свою Україну!


       Тарас Григорович Шевченко - геніальний український поет і художник

Мета: поглибити знання учнів про життєвий шлях та творчість Т.Г. Шевченка – поета і     художника;   викликати  у дітей інтерес до читання його творів; презентувати творчі проекти учнів;  виховувати через образне слово, музику, образотворче мистецтво почуття любові до України,   свого народу, рідної мови.

Обладнання: репродукції картин Т.Г.Шевченка, аудіозапис пісень на слова поета, фотознімки з  краєвидами, комп’ютерний проектор, портрет Т.Г.Шевченка, вишиті рушники, виставка творів Кобзаря та книжок про нього, малюнки дітей до творів поета.

Хід заходу

Святково прибрана зала, на сцені екран, на якому чергуються слайди.

Розповіді вчителя й учнів супроводжуються демонстрацією слайдів

Звучить пісня на слова Т. Шевченка «Думи мої», сл. М. Лисенко

Вчитель. Дорогі діти, шановні гості, 9 березня 2014 року святкуємо 200 років з дня народження Т.Г.Шевченка – українського поета, талановитого художника, Великого Кобзаря.

Згадаймо, що заповідав нам поет:

         … І мене в сім’ї великій,

         В сім’ї  вольній, новій,

         Не забудьте пом’янути

         Незлим тихим словом.

Учень 1. Щовесни, коли тануть сніги

                І на рясті засяє веселка,

                Повні сили і живої снаги

                Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Учень 2. Благословен той день і час,

                 Коли прослалась килимами,

                 Земля, яку сходив Тарас

         Малими босими ногами,

         Земля, яку скропив Тарас

         Дрібними росами-сльозами.

І сторінка журналу «Дитинство Тараса»

Ведуча. 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Звенигородщині, в хаті селянина – кріпака (невільної людини) Григорія Шевченка блиснув вогник і народилася нова панові    кріпацька душа, а Україні – великий поет і художник – Тарас Григорович Шевченко.

Учень 1.  Не на шовкових подушках,

          Не у величному палаці,

          В хатині бідній він родивсь,

          Серед неволі, тьми і праці.

Вчитель. Зверніть увагу на слайд. Ось такими кріпаками були батьки Тараса.

Заходить мама Тараса

Ведуча. Мати Тараса Катря була лагідної вдачі жінка, працьовита, дбайлива, знала безліч народних пісень.

Заходить Тарас

Тарас.       Не називаю її раєм,

           Тії хатиночки у гаї

           Над чистим ставом край села.

           Мене там мати повила

           І, повиваючи, співала,

           Свою нудьгу переливала

           В свою дитину…

Заходить батько

Ведучий. Батько Григорій Іванович умів читати, стельмахувати (робив із дерева вози, колеса), а іноді й чумакувати доводилось. (Чумаки – це люди, які торгували сіллю і рибою. А для цього їм доводилося їхати кількома возами в далеку подорож по товар). Батько іноді брав із собою і малого Тараса. Чимало почув тоді хлопець.

Заходить дід

Ведуча. Письменний був і дід по батькові Іван, розповіді якого дуже любив слухати малий онук. І від діда Тарас чув, що там, де сонце лягає спати, небо підпирають стовпи.

Заходять брати і сестри Тараса

Ведучий. У Тараса були брати і сестри: Микита, Катерина, Марія, Ярина, Йосип. До сестер Тарас Шевченко почував особливу любов: вони були єдиними друзями дитинства. Старша сестра Катерина була йому нянькою і як могла заміняла матір.

Всі члени родини виходять, залишається один Тарас

Ведуча. Хлопчикові хотілося знати, чому дерева на осінь листя скидають, звідки птахи прилітають, чому сонце лягає спати і багато-багато іншого. Не раз задумувався Тарас над тим, чиє край землі і чи далеко до нього.

Інсценізація за уривком творів О. Іваненко.

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка,

до неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах стоїть?

Мати. Так синочку, правда.

Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші  ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.

Ведуча. Коли Тарасові виповнилось 8 років, батько віддав його в «науку» до дяка. П’яниця-дяк за найменшу провину карав своїх учнів різками. Пізніше Тарас згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.

Учень 4. Ти взяла мене маленького за руку

         І  хлопця в школу повела

         До п’яного дяка в науку.

         Учися, серденько, колись

         З нас будуть люди, ти казала.

Ведуча. Та не довго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Змучена важкою працею, померла мати.

Тарас.      Там матір добрую мою

          Ще молодую у могилу

          Нужда та праця положила…

Ведучий. Незабаром після смерті матері раптово, застудившись у дорозі, помер і батько. Вмираючи, він казав, що Тарасові маєтку не залишає, бо з нього буде або дуже велика людина, або велике ледащо. Одинадцятирічний хлопчик залишився сиротою, беззахисним і недоглянутим.

Тарас.         Там батько, плачучи з дітьми

             А ми малі були та голі,

             Не витерпів лихої долі,

             Умер на панщині!.. А ми

              Розлізлися межи людьми,

             Мов мишенята. Я до школи –

              Носити воду школярам…

Ведуча. Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

Учні декламують вірш

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,

Моя Україно,

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину.

Чого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу.

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

Ведуча. Незважаючи на те, що народився Тарас у бідній кріпацькій сім’ї  і дитинство його було тяжким і безрадісним, ріс допитливим, кмітливим і розумним хлопчиком.

ІІ сторінка журналу «Шевченко і Лисянка»

Ведучий. Якийсь Кирилівський дяк Богорський послав хлопця в Лисянку до дяка-маляра позичити цимбали і прохати на іменини. Той цимбалів на дав і на

іменини приїхати не обіцяв. Шевченко застав лисянського дяка-маляра за роботою: він сидів у повітці і на дошці починав малювати якогось святого. Шевченко не йшов додому, став дивитися. І коли на  мертвій дошці з-під пензля маляра виглянули людські очі, мов з туману, почало виявлятися живе обличчя, в хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника.

Ведуча. «Тута ж він почав прохати дяка, щоб прийняв його за учня». Дяк погодився…

Ведучий. На вулиці, де проживав дяк Єрема, в якого брав уроки малювання малий Тарас, створено історико-меморіальний  «Тарасова криниця».

      Біля колодязя стоїть пам’ятник юному Тарасові, виготовлений з бронзи, на якому він зображений у довгій свитці, без шапки і одягає на коромисло цебра з водою.

      І понині тут є дбайливо збережена криниця, що звалася Хомчиною, з якої малий Тарас носив воду. Вона зовсім не схожа на ту, якою її пам’ятають старі люди. Нові цямрини і облицювання ще більше  підкреслюють, з якою любов’ю  і шаною ставляться наші люди до тих місць, де починав своє життя невмирущий Кобзар.

      Люди приходять подивитися на криницю з журавлем і на кузню. До пам’ятника Тарасу завжди кладуть живі квіти..

Ведуча.  Свято шанують пам'ять народного поета громадяни Лисянщини.

      Біля районного будинку культури відвідувачів зустрічає бронзова скульптура Т. Шевченка. Він сидить на пеньку, тримаючи папір і олівець, вдивляючись у далину – ген за Тікач.

      Ім’я Тараса Шевченка носить одна з вулиць і провулок у Лисянці.

ІІІ сторінка журналу «Тарас Шевченко художник»

Ведучий. А що було далі з Тарасом, як покинув він лисянського дяка-маляра? Тарас наймитував, а випадала вільна часина – читав і малював. Та думка   навчитися малювати у маляра не залишала хлопчика… Але пан Енгельгардт

забрав його до себе в Петербург, і Тарас став козачком.

      Зустріч у Петербурзі із земляком – художником Сошенком ( яку ви бачите на малюнку слайда, художниками К. Брюловим, О. Венеціановим змінила долю Тараса Шевченка. Вони побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі. Тарас став учнем Карла Брюлова – почав навчатися у Петербурзькій академії мистецтва.

Ведуча. Тарас Григорович виправдав надії своїх друзів. Він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного художника». Тарас малював портрети, картини, ілюстрував свої вірші. Ось погляньте, які чудові картини залишив нам у спадок Тарас Шевченко!

Діти розглядають слайди з репродукціями Т. Шевченка на екрані

Ведучий. Великі досягнення Т.Шевченко мав у галузі акварельного та  графічного портрета (Слайд 1)

Ведуча. Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, в яких він відображає себе у різний час (Слайд 2)

Створював Шевченко також ілюстрації до своїх власних творів: «Катерина».

Ведучий.  Шевченко зображав і побутові сцени (Слайд 3)

Ведуча. Після закінчення академії мистецтв Шевченко працював художником в Археографічній комісії при університеті (Слайд 4)

Ведучий.  Коли Тарасові довелося бути на засланні далеко від України, він з любов’ю  малює побут казахів, туркменів, життя бідних казахських дітей (Слайд 5)

ІV сторінка журналу «Вірші, що стали піснями»

Ведучий. За доносом провокатора, Шевченка було заарештовано. У нього знайшли «бунтівливі» вірші. Дуже жорстоким було покарання: 10 років заслання рядовим солдатом із забороною писати й малювати. Але… зболена душа не могла мовчати – писав і малював. Поет писав:

Учень.          О думи мої! О славо злая!

              За тебе марно я в чужому краю

              Караюсь, мучуся,… але не каюсь.

Ведуча. Багато віршів Т.Г.Шевченка стали піснями. Композитори різних країн світу написали музику на його вірші. А український композитор М. Лисенко написав музику більш ніж на 100 творів Кобзаря.

Учні виконують пісню «По діброві вітер віє». М. Лисенко

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий

Марне зеленіє;

Кругом поле, як те море

Широке, синіє.

Чумак іде, подивиться

Та й голову схилить;

Чабан вранці з сопілкою

Сяде на могилі,

Подивиться – серце ниє.

Кругом ні билини!

Одна, одна, як сирота

На чужині, гине!

Вчитель. Є пісня й на такі слова:

Учениця декламує вірш Шевченка «Садок вишневий коло хати».

Звучить пісня «Зоре моя вечірняя». Б. Гмиря.

Учениця розповідає вірш «Вітер з гаєм розмовляє»

Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою,

Пливе човен по Дунаю

Один за водою.

Пливе човен, води повен,

Ніхто не спиняє,

Кому спинить — рибалоньки

На світі немає.

Поплив човен в синє море,

А воно заграло,

Погралися гори-хвилі —

І скіпок не стало.

Недовгий шлях — як човнові

До синього моря —

Сиротині на чужину,

А там і до горя.

Пограються добрі люди,

Як холодні хвилі,

Потім собі подивляться,

Як сирота плаче,

Потім спитай, де сирота, —

Не чув і не бачив.

Учні виконують пісню на слова Т.Шевченка «Зацвіла в долині…», Я. Степовий

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає.

І йдуть по долині,

І йдучи співають.

Як діточок двоє,

Під тую калину

Прийшли, посідали

І поцілувались.

Якого ж ми раю

У бога благаєм?

Ведучий. Сам Тарас без пісні не міг жити. Він мав гарний голос, чудову пам'ять, неабиякий музичний слух, знав безліч гарних народних пісень. За роботою поет завжди тихенько наспівував, зачаровуючи товаришів. Шевченко

був не лише поетом, не лише художником, він був Кобзарем! Туга за рідною природою, рідним краєм звучить у його віршах, що стали піснями.

Учениця декламує вірш Т. Шевченка «Тече вода з-під явора»

Ведуча. Доля України завжди хвилювали Великого Кобзаря. Він лишив нам свої слова-заповіти. Їх називають золотими словами Шевченка.

Учень.          Свою Україну любіть,

              Любіть її во время люте,

              В останню тяжкую минуту

               За неї Господа моліть…

Учениця.      Не цурайтесь свого слова,

               Що мати співала,

               Як малого сповивала,

               З малим розмовляла.

Учень.          Учітеся, брати мої,

               Думайте, читайте,

               І чужому научайтесь,

               Й свого не цурайтесь.

               Бо хто матір забуває,

               Того Бог карає,

               Того діти цураються,

               В хату не пускають.

V сторінка журналу «Уклін тобі, Тарасе»

Ведучий. 10 років заслання підірвали фізичні сили, здоров'я Шевченка. 9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилось 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі.

Ведуча. А 10 березня 1861 року Тарас Григорович помер. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. Та чи змогли люди забути і не виконати ще один Заповіт?

Учень.          Як умру, то поховайте

               Мене на могилі,

               Серед степу широкого

               На Вкраїні милій.

               Щоб лани широкополі,

               І Дніпро, і кручі

              Було видно, було чути,

               Як реве Ревучий…

Ведуча.      І в травні того ж року перевезли прах Тараса в Україну, поховали його на Чернеції горі, поблизу Канева.

Ведучий. Минуло 200 років від дня народження і 153 рік від дня смерті славного сина України, але в багатьох українських родинах ви побачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він є членом сім’ї, найдорожчою людиною.

Учень.          Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

              І голос твій нам душі окриля.

              Встає новій красі, збудивши лихоліття,

              Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Учениця.      Він був поетом волі в час неволі,

               Поетом доброти в засиллі зла.

               Була у нього надзвичайна доля,

               Та доля українською була.

Вчитель. 10 березня – День пам’яті Шевченка. Прошу всіх встати і вшанувати його пам'ять хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання – всі встають

      А чи знаєте ви, діти, як Т.Шевченка шанують у світі? (відповіді дітей). Його іменем названі міста і села, вулиці, а пам’ятники побудовані не лише в Україні, а й далеко за її межами: в Росії, Молдові, Казахстані, Франції, Канаді, Америці.

      Твори Кобзаря видані за рубежем 33 мовами світу. А скільки книг, альбомів, фільмів, листівок створено про нього! Ось перед вами невелика виставка книжок. Вони є в нашій бібліотеці, їх  можна купити в магазинах. І у кожного з вас є книжечка творів Т.Шевченка.  Нехай вона стане для вас віконечком у безмежний цікавий світ його творчості, яку ви будете вивчати в старших класах.

      Юні друзі, дорожіть Шевченком! Любіть Україну, як любив її поет. Читайте Тарасові твори і ваша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова – одна з найкращих мов світу.

      Нехай на вашому шляху завжди будуть поруч Шевченкова пристрасть, Шевченкова мужність і невмируще слово!

Література

1.                     Програми для середньої загальноосвітньої школи, 1- 4 класи. К.: Початкова, 2006.

2.                     Васильченко С.В. В бур’янах / С. В. Васильченко. – К: Веселка, 1990.

3.                     Кодлюк Я. П. Розповіді  про письменників / Я. П. Кодлюк, Г.С. Одинцова. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.

4.                     Корнієнко С. М. Родинні виховні заході  у початкових класах / С. М. Корнієнко. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1996.

5.                     Метод проектів у початковій школі / упоряд.: О. Онопрієнко,  О. Кондратюк. –К.: Шк. світ, 2007.

6.                     Степовик Д. В. Тарас Шевченко. Живопис, графіка. Альбом /  Д.В. Степовик. – К.: Мистецтво, 1986.

7.                     Шевченко Т.Г. Кобзар / Т. Г. Шевченко. – К.: Дніпро, 1994.

8.                     Шевченко Т. Садок вишневий коло хати. Вірші для молодшого шкільного віку / Т. Шевченко. – К.: Веселка, 1985.

Виховний захід на тему: «Дружба найбільший скарб»

Мета: Розкрити значення дружби в житті людини; навчити дітей правильно вибирати друзів, спілкуватись і товаришувати; вчити бачити справжню дружбу; виховувати уважне, шанобливе ставлення один до одного, розвивати уміння товаришувати, цінувати дружбу.

Обладнання: Грамзапис пісні В. Шаїнського «Дружба», прислів’я в конвертах про дружбу, сигнальні кружечки.

                             Хід заняття

1.     Організаційний момент.

Треба всім нам привітатись:

- Добрий день!

Дружно, весело сказати:

-         Добрий день!

Я вітаюсь з усіма.

Вчусь у школі не дарма.

2.     Повідомлення теми і мети завдання.

1)    Співають  пісню «Дружба»

2)    Розповідь вчителя

-         Тема нашого заняття «Дружба найбільший скарб» . Переступаючи поріг нашої школи, ви кожного дня зустрічаєтесь у класній кімнаті. У вас спільні завдання, інтереси, радощі і тривоги. Усі називають вас класом. Багато учнів у нашому класі. І всі такі різні. Кожен з вас Розумний, здібний, працьовитий і талановитий.  Щоб клас був дружний потрібно допомагати один одному, говорити гарні і добрі слова, допомагати товаришеві у складній ситуації. До нас на заняття завітала чарівна Фея з країни Дружби.

Знає сонце, знає вітер,

Знає поле, знає ліс,

Що під хмарами небес

Дружба - чудо із чудес.

-         Я хочу поспостерігати за тим, як ви будете працювати на занятті і чи з усіма завданнями ви впораєтеся.

3)    Бесіда

-         Як ви вважаєте, наш клас дружний?

-         А чому?

-         Дружбу  потрібно берегти?

-         Розкажіть, як ви бережете дружбу?

1)    Довіряю товаришеві в усьому, бо знаю, що недовірою його ображаю.

2)    Від товариша в мене немає таємниць.

3)    Що вимагаю від друга, насамперед вимагаю від себе.

4)    Ніколи і нікого не обманюй і не ображай.

5)    Ставлюся до товариша так, як хотів би, щоб він ставився до мене.

6)    Зупиняю товариша, коли він робить щось погане.

7)    Успіху можна досягти тільки разом у колективі.

8)    Важливо щоб у класі між учнями були доброзичливі стосунки.

9)    Дружба в колективі – це правдиве, чесне й приязне ставлення один до одного.

4)    Робота над оповіданням «Антон і Харитон»

-         Послухайте оповідання «Антон і Харитон» і поміркуйте з котрим хлопчиком ви б хотіли подружитися. (Розповідають своїми словами три учні.)

Жили на світі  Антон і Харитон.

-         Давай з тобою дружити,- сказав Харитон. – Будемо один з одним все ділити навпіл – і радість, і горе.

-         Давай, - погодився Антон, - коли поруч друг, жити легше і веселіше.

  Йшли вони якось полем. Сонце палить, А сховатись ніде – ні деревця, ні кущика.

-         Дай мені твій бриль, - сказав Харитон, - а то мені сильно голову припікає. Антон віддав Харитону свого великого солом’яного бриля. Сонце почало і йому пекти у голову, але Антон подумав: « Нічого, потерплю. Зате Харитону добре!» Раптом набігла величезна хмара, линув дощ.

-         Дай мені скоріше свого плаща,- закричав Харитон, - хіба не бачиш, твій друг мокне!

Антон віддав йому свій плащ. Дощик поливав Антона. Але він думав: « Ну що ж, заради дружби і помокнути можна». Пройшов дощ, засяяло сонечко. Харитон віддав Антону його плащ і великого бриля.

-         Візьми,- каже він,- а то мені нести важко. Антон узяв мокрий плащ і мокрий бриль. А сам замислився. Тим часом друзі дійшли до перехрестя.

-         Тобі куди?- запитав Антон.

-         Мені ліворуч, - відповів Харитон.

-         Ну, а мені праворуч, сказав Антон.

-         Так ми ж хотіли разом йти!- закричав Харитон.

-         Ми ж з тобою друзі!

Але Антон ішов усе далі і далі. Так і пішов жодного разу не оглянувся.

-         З котрим хлопчиком ви б хотіли подружитися?

-         А чому?

5)    Пошук істини.

-         Вибір друга дуже важлива справа.

-         Ми зараз з вами з’ясуємо  яким має бути справжній друг.(Дитина зачитує риси характеру, а учні класу сигналізують червоними і чорними кружечками. Позитивні риси характеру вивішуються на дошку.)

Справжній друг

Зрозуміє тебе. Зрадіє твоїм успіхам. Пускає плітки. Допоможе у біді. Дасть добру пораду. Говорить неправду. Ображає товариша. Вітає з Днем народження. Нікого не ображає. З ним завжди весело. Захищає слабших.

-         Ми з’ясували яким має бути справжній друг.

6)    Інсценізація вірша

-         А тепер послухайте вірш «Справжні подруги.»

Першокласниця Людмила

Вранці мамі заявила:

-         Все до школи я не йду,

Я не стерплю цю біду.

Щастя скінчено моє,

адже  в Рити джинси є.

І тепер зі мною Рита

відмовляється дружити.

-         Ви ж були найкращі друзі.

-         Так, але сказала Рита,

поки буду я ходити

не у джинсах, а в спідниці,

їй не хочеться дивиться.

Мамо, дружбу виручай,

джинси імені придбай.

Мама спершу подивилась

На похнюплену Людмилу.

Потім мовила:

- діла! Ви справжні подруги!- й пішла.

Тепер скажіть і ви мені:

- це справжні подруги чи ні?

- Діти, дівчатка справжні подруги?

- Чому ви так думаєте?

- Щоб ви порадили дівчаткам?

- Давайте згадаємо мирилку.

Мир миром пиріжечки з сиром.

Варенички в маслі ми дружечки красні.

Поцілуймося.

7)    Фізкультхвилинка

Дружать в нас у класі хлопчики й дівчатка,

Дружать в нас на ручках пальчики-малятка.

Всі ми звикли до порядку, дружно робимо зарядку.

На носочки піднялись, і до сонця потяглись.

Руки в гору, руки вниз і тихесенько прогнись.

Раз присядьте, два присядьте і за парти тихо сядьте.

8)    Гра «Мікрофон»

-         Яким повинен бути товариш?(Чесним, правдивим,ввічливим,добрим).

-         Як ти вчиниш, коли товариш просить сказати неправду?(Поясню, що обманювати не можна;краще гірка правда, ніж солодка брехня).

-         Яких друзів потрібно остерігатись?(Задавак, задирак, хитрунів, брехунів).

9)    Робота в групах

-         Фея принесла завдання, щоб ви попрацювали у групах.( З розрізаних частин скласти прислів’я, пояснити їх).

Друга шукай, а знайдеш – тримай.

Без вірного друга велика туга.

Дружній череді і вовк не страшний.

Друзі пізнаються в біді.

З добрим дружи, а лихих стережись.

-         Яку дружбу заведеш, таке й життя проживеш.

10)                      Робота над віршем Оксани Сенантович «Що це значить - не дружити?»

-         А чи знаєте, ви, діти, що означає не дружити? Послухайте вірш О.Сенантович «Що це значить не дружити?»

Що це значить – не дружити?

Жити так одинаком.

Не дружити – це ходити

не дверима, а вікном.

Це без друга, без подружки

на перерві у кутку

 розправлятись самотужки

з апельсином нашвидку.

Це дивитись, наче в книгу,

набік з видом кам’яним,

а насправді тишком-нишком

роздавати штурхани.

В школі вчитись й не дружити -

це, повірте, все одно,

що, заплющившись сидіти

і дивитися кіно.

-         Діти, як ви думаєте, можна вчитися у школі і ні з ким не дружити?

-         А чому?

3.     Підсумок заняття

-         Молодці діти! Ви з усіма завданнями впоралися добре! Я вами задоволена. За партою візьміться за руки. Відчуйте тепло долонь ваших друзів. Будьте чемними, дружними, поважайте один одного, виручайте з біди. Дотримуйтесь прислів’я: «Один за всіх і всі за одного».